Далекий простір - Страница 50

Наш кор. Ви маєте на увазі, що якби далекого простору і його жерців не було, їх варто було би придумати? Чи не здається вам у такому разі, що всі ці правильні роздуми звучать дещо жорстоко, адже йдеться про конкретне людське життя?

Г. П. Я хочу лише сказати, що існує налагоджена система, яка сама себе регулює. А ми, зрячі з Тихого Куточка, лише причеплені до цієї системи збоку. Коли ми з вами народилися, вона вже була. Що ми можемо зробити? Мої почуття до хлопця, якого осліплюють, – це одне. А життя системи, мегаполіса – це інше.

Наш кор. Значить, ламаючи життя десяткам осліплених, ми купуємо спокій і рівновагу для мільйонів?

Г. П. Думайте як хочете.

Наш кор. Вибачте. Ми відволіклися від конкретного випадку. Отже, ви не стали би звільняти цього хлопця з диспансеру, навіть якби й знали?

Г. П. По-перше, ми нічого не знали, я вам уже сказав. І потім, ми воліємо грубо не втручатися згори. Система цього не любить. У Міністерстві контролю зрячий тільки Міністр. Якщо ми йому дамо вказівку втручатися у справи Лікарського Відділу, Диспансерної Служби…

Наш кор. У чому ж тоді полягає ваша влада, незрозуміло. Ви не можете наказувати?

Г. П. Наша влада відносна. Ми все можемо, але не все робимо. Ми можемо натиснути, і нас послухають. Але які будуть наслідки? Кожен підрозділ має відносну самостійність. Зрозумійте, цим хлопцем займалися вже десятки або сотні людей, він, як кажуть, «у справі». Люди працюють, вони так звикли, у них задуми, вони на якійсь стадії. А тут з’являємося ми, «згори», і закриваємо «справу». Так не прийнято. Хіба що як виняток.

Наш кор. Вибачте, я вас дуже затримую. Але все-таки дайте відповідь ще на пару питань. Адже ви врешті-решт відібрали здобич у них? Не побоялися втрутитися?

Г. П. Це різні речі. Вони самі його упустили. Ми нічого не відбирали. Він утік від них – і все.

Наш кор. Це треба розуміти так, що їм невідоме місцезнаходження Габра Силка? А як же операція по затриманню «божевільного»? Цікаво, що вони з ним зробили б?

Г. П. Операції дано відбій. Об’єкт зник.

Наш кор. Ось як? І тоді останнє запитання, пане Помічнику. Чи вважаєте ви цю людину злочинцем і навіщо вона вам взагалі потрібна?

Г. П. Звичайно, він хотів зупинити мегаполіс, і це злочин. Але ми, зрячі, як вам пояснити… ми ж можемо його зрозуміти краще, ніж сліпі. Він вирвався зі світу сліпих і прийшов до нас, які, як і він, бачать світ…

Наш кор. Що ви хочете цим сказати? Невже, вибачте, мова про ваше «расове почуття»?

Г. П. Певною мірою. І врахуйте, адже ми живемо не за законами мегаполіса. Ми самі визначаємо, злочинець він чи ні. Поводить він себе досить пристойно і проявляє неординарне мислення. Питання про його подальшу долю вирішується.

Наш кор. Дякую, шановний пане Помічнику, за цікаву розмову.

«Вісті Вищої Державної Наради»

Про банду Окса Нюрпа

Спроба осмислення

Ця таємнича терористична організація існує вже тривалий час. Коли мені запропонували написати статтю про неї, я спочатку відмовився. Спілкуватися зі сліпими зі служб безпеки досить важко, інформації у них мало, та й та надається вибірково. Проте дві гучні події останнього часу змусили мене сісти за роботу. Я маю на увазі безпрецедентний наліт на диспансер Міністерства контролю в минулій чверті і таку само нечувану появу посланця Окса Нюрпа в Головному Залі ЦЕУ.

За розповідями очевидців, не менше десяти гвинтопланів марки 28-Д К-100 підлетіли одночасно з різних сторін до головного корпусу диспансеру Міністерства контролю і за лічені хвилини, розбивши декілька стін, влаштували пожежу всередині приміщення. Тепер, коли пацієнта, що зник із психософного відділення, спіймано в будівлі ЦЕУ, багато що в діях викрадачів стає зрозумілим. Принаймні, ми можемо стверджувати, що у них є потужне озброєння, яке включає найсучасніші гвинтоплани й аерофорсні гармати п’ятого калібру. Але головною їхньою перевагою, як і раніше, залишаються раптовість, таємничість цілей і, нарешті, цілковита відсутність інформації про місцезнаходження бази.

Яким чином у мегаполісі, де кожен квадрат начинений акустичними датчиками та електронними індикаторами, вдається тримати десяток або більше гвинтопланів, – залишається загадкою. Висловлюються припущення, що база розташована поза мегаполісом. Однак система відстеження довколишнього простору виключає наявність в оглядовому радіусі невідомих об’єктів. Служби безпеки сліпих протягом числень виловлювали кожного, хто намагався втекти з мегаполіса. І в той же час раптовість і своєчасність появи людей Окса Нюрпа переконують, що база знаходиться десь зовсім поруч.

Друга загадка – це склад і цілі банди. Компетентні сліпі стверджують, що цілі у групи суто кримінальні, про що говорять і спроби, хай і смішні, замахнутися на життя самого мегаполіса. Але запитаємо себе, який сенс губити мегаполіс? Кажуть, що у зла немає сенсу, що зло самодостатнє. Але люди банди Окса діють дуже вже наполегливо і з розумом, занадто цілеспрямовано й жертовно, щоб можна було говорити просто про безглузді злодіяння. Чому вони, в такому випадку, не грабують усіх підряд, всіх поспіль не вбивають?

Одна з версій полягає в тому, що серед сліпих утворилися свої протиборчі сили. Ми не можемо дивитися на банду Окса, як дивляться на неї самі сліпі. Згідно з джерелом, що заслуговує на довіру, сам Окс належить до рідкісного розряду так званих «прозрілих сліпих», тобто він прозрів, а потім був насильно осліплений службами безпеки. А це багато в чому міняє справу. Якщо Окс Нюрп нехай і недовго, але бачив, то ми не можемо розглядати його як типового незрячого. Думаю, зі мною погодяться і читачі: людина, яка бачила світ, як бачимо ми, – це не просто сліпий. Між нами і сліпими існує непрохідна стіна, створена не нами. Перш за все, вона зумовлена самою природою. Але також і тим, що незрячі сприймають світ зовсім по-іншому, їхня свідомість, цілком обумовлена вірою в близький простір, нам жахливо чужа. Ми боїмося цієї темної і вузької свідомості. В цьому не винні ні ми, ні вони, але це так. Однак Окс Нюрп у такому разі випадає за межі чужого нам світу.